Кільканадцять найсильніших людей одного пастушого племені всілися, підібгавши ноги, навколо вогню. Коли один із них підняв трохи вгору руку, гомін серед них стих. Вочевидь це був їхній ватажок. Чи вождь. Чи старійшина. Міг називатися і якось інакше – це неважливо.
Я гукнув у це наше коло вас – почав ватаг свою мову – аби сказати дуже тривожну для нас звістку.
